Ну, чуваки, я тут вам расскажу историю, про то, как я купил кодеин и искал клад ночью в лесу.
Примерно неделю назад, когда мои закладки в пустых баночках уже закончились, я понял, что мне срочно нужна новая доза. Сидя в своей тусклой комнате, я вспомнил, что один мой друг, по кличке Бэнгер, обещал поделиться своим кодеином. Надо сказать, что Бэнгер – настоящий эфедринщик, всегда готовый помочь своим наркоманским братьям в тяжелую минуту.
Я закинулся колесами, прикрыл глаза и позвонил ему. Договорились встретиться на заднем дворе старого заброшенного дома. Ночь была темной, а тишина пронизывала воздух. Я подкрался к заброшенному дому, и встретил Бэнгера, который уже ждал меня на своей старенькой машине.
"Братан, у тебя есть то, что нам нужно?" - спросил я, глядя на него с нетерпением.
"Конечно, мужик! У меня все в сумке, прямо как заклятые закладки. Сегодня будет жарко!" - ответил он, засмеявшись.
Мы сели в машину и поехали в сторону леса. Вскоре, мы оказались там, где никто не услышит наши треснувшиеся голоса. Бэнгер достал фольгу и налил на нее небольшую кучку белого порошка. Я уже начал ломаться, но знал, что сейчас будет легче.
"Братва, у меня диазы с собой, если хочешь, могу отломаться всухую. Но это только для настоящих героев" - сказал Бэнгер, улыбаясь своим желтым зубам.
Я взял диаз, запил его водой и проглотил. Теперь я был готов к тому, чтобы треснуться от кодеина. Бэнгер взял пчелку, проколол свою жилку и смешал свою кровь с наркотиком. Потом он закрутил фольгу и приступил к курению.
"Вкуснятина, братан! Это же чистый кодеин, который я смог выхомячить с нелегального аптекаря. Мой блатной друг, это настоящий кайф!" - сказал Бэнгер, выдыхая столбик дыма.
Я сжался от предвкушения и взял фольгу. Треснув пару раз по пунктам, наконец-то нашел чистый порошок. Поджег фольгу, поднес к носу и вдохнул дым. Мои глаза закатились, мир вокруг меня начал таять. Я был готов к космическому путешествию.
Так мы сидели там, в лесу, курили кодеин и летали на другую планету. Мы были взлетом и падением одновременно. Мы терялись в наркотической коме, пока мир проходил мимо.
| Я |
Бэнгер |
| Брат, это просто адский кайф! Я никогда раньше не испытывал такого! |
Я же говорил, братан, это самая настоящая панацея для нас, уставших от реальности. |
| Думаешь, нам удастся найти клад в этом лесу? |
Ну, кто знает, брат? Может быть, мы найдем настоящий сокровища на нашем наркотическом пути. |
Мы пробыли невероятно долго в этом лесу, и наконец-то нашли клад. Но к сожалению, это была всего лишь фольга от пива. Смеясь, мы поняли, что реальный клад – наша наркотическая жизнь.
Но все хорошее когда-то заканчивается.
Всем мир, любви и наркотического безумия!
Але, братани, я вчора таке прикольне пригода підкидав. Закладки, бошки, марки – все було на висоті!
Так от, зранку я прокинувся з таким кіром життєвим, що аж бридко. Цілий тиждень здер від праці на одній сигареті, але цього разу вирішив змінити ситуацію. Їду на виставку мистецтв, а там буде все, що треба – море коноплі, зелья та забагато бомби. Ідея перебувати у стані відруба була просто неймовірна.
Вдягся я круто – кепка, величезні сонцезахисні окуляри та широка рубашка з написом "Наркоман комік". Так, братишка, вдягнувся, як справжній бородатий наркоман.
Прибув на виставку, і вже одразу почув, що тут буде вечірка на повну катушку. Заходжу всередину і бачу – вся толпа ще з дірками в тілі від вечірніх пригод. Тут і марки, і бошки, і закладки – краснісінько гуляють попарно. Ну, подумав я собі, треба розшевелити людей, щоб голову закружило від забави. Підійшов до локації зі сміхом і почав уліткувати незнайомців.
Один тип таки виглядав як наркоман. Одягнутий в білі штани, які зовсім не прикривали його нижню половину, та в червону рубашку з піратським черепом. Людилося, що він вмер від недостатку сонця. Але, як я зрозумів згодом, це був лише його стиль одягу.
- Вітаю, мій друже! – закричав я з усього горла. – Ти тут, щоб попарити свою голову сміхом?
Тип поковиркався та відповів:
- Привіт, мандрівнику сміху! Точно, що саме роблю. А ти? Звідки прийшов, цей аматор веселощів?
А я йому:
- Так-то тільки завітав з мого підвідомого світу. Мене звуть наркоман комік, і я всюди, де весело.
Тут наш ведучий оголосив, що починається сценка, в якій головними героями будуть мистецтво та марихуана. Щоб привернути увагу, я взяв сигарету та запалив її. Вважаю це таким своєрідним символом вибуху сміху. У руках у мене пливла гаряча кава, яку я посипав коноплею. Запаривсь вона, шо бошки летіли в розлогім сюжеті. Це був мій шоу! Усі з задоволенням дивилися.
Після вистави я зійшов з сцени і спробував закінчити свою закладку. Але тут на мене наскакує хлопець зі стайлішними та кривулями бровами.
- А як тобі наша вистава, нарко-клоуне? – кинув мені він. – Ти її зісрал на всю аудиторію!
А я засварив його:
- Що ти шеймишся, чувак? Я входив у роль наркомана коміка і робив свою справу. Це крута справа, зрозуміло?
Такі справи, братани, бувають з нашими справами. Ще наслідки бувають. Ось цей хлопець, наркодилер, гасив мені божевільну перемогу над репутацією. Просто фарбував мене в світлий колір. Щось типу: "Дивіться, як цей нарко-клоун залишився без роботи!"
Але я не здався. Пішов до нього і склав йому гортань на пішість. Недільник-то він втримався. Закинув пару фраз про те, як він хороший репродуктивний орган і може показати себе на всіх сторонах. Опинився його кайф: "О, наркоман комік, поціновує тілесні насолоди моїх вистав!". Чудово, сміх на сцені протягом 10 хвилин. А потім я відчепив його штани та попросив віншувати мені мою репутацію.
Він злагодився, і ми знову повернулися на виставку, де всі сиділи, шо відрублені та мундирні від мого шоу. Продовжили знов шеймити, але вже з іронією від наших подій. До мене йшла неприцьержена.
- Оце тобі чесний пропозицію, чуваче, – каже вона. – Ми проводимо акцію "Сміх у всіх сферах життя". Давай братимемо у тебе хороші шоу на вулиці, на території виставки. Що скажеш?
І я відповідаю:
- Зате коли я буду робити шеймить, тоді буду спати в отрубі. Давай, гарна пропозиція. Нехай сміх змінює світ.
Таким чином, я зустрів старого знайомого, який мене оцінює. Чули гарну музику, познайомилися з багатьма цікавими людьми. Дуже класно було бути на тій виставці. Адже для мене, як для наркомана коміка, це був справжній наркотик для душі.